Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/будніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
будніти
Берлін: Українське слово, 1924

Будні́ти, ню́, ни́ш, гл. = Дудніти. Будуть вози будніти, підківочки звеніти. Гол. Слухає — хтось буднить. А то злодії ішли. Чуб. II. 634. (Не ошибка ли вм. дудніти?)