Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бузя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бузя
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́зя, зі, ж. Дѣтск. 1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. Да́ти бу́зі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.