Словарь української мови (1924)/булькотати

by Борис Грінченко

◀ булькнути

Словарь української мови Борис Грінченко Б булькотати

булькотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Булькота́ти, кочу́, чеш, булькоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. 2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Грин. III. 341. Стала тиковку топити, а та набірається води та булькотить. Мнж. 2. 3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче. Вх. Уг. 229.