Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/булькнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
булькнути
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́лькнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ булькати. Тільки булькнув пан у воду та бульбашки позскакували наверх води. Чуб. II. 566.