Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бундючний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бундючний
Берлін: Українське слово, 1924

Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомѣрный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.