Словарь української мови (1924)/бундючний
Зовнішній вигляд
◀ бундючитися | Словарь української мови Б бундючний |
бундючно ▶ |
|
Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомѣрный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.