Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бундючно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бундючно
Берлін: Українське слово, 1924

Бундю́чно, нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52.