Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бундячитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бундячитися
Берлін: Українське слово, 1924

Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.