Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бундячний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бундячний
Берлін: Українське слово, 1924

Бундя́чний, а, е. = Бундючний Таке бундячне весілля уджигне. Котл. НП. 377.