Словарь української мови (1924)/бурло
| ◀ бурлій | Словарь української мови Б бурло |
бурмак ▶ |
|
Бурло́, ла́, м. Ругань, ропотъ. Мнж. 176. Зби́ти бурло́. Поднять сварливый шумъ. Мнж. 176. Бурла́ би́ти. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.