Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бурло

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурло
Берлін: Українське слово, 1924

Бурло́, ла́, м. Ругань, ропотъ. Мнж. 176. Зби́ти бурло́. Поднять сварливый шумъ. Мнж. 176. Бурла́ би́ти. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.