Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бут

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бут
Берлін: Українське слово, 1924

Бут, та, м. 1) Молодой зеленый лукъ. 2) Сапогъ. Як будемо мастеро́вать, скажемо сі бути ковать золотими підківками. Pauli. II. 157. 3) Щебень. Желех. 4) Фундаментъ? Хотіли хоча б бут забутить на́ осінь — нехай устоюється, так не прийдеться. Новомоск. у. (Залюбовск.). См. Бутити. 5) мн. Бути́. Родъ игры у мальчиковъ. Желех. Ум. Бу́тик.