Словарь української мови (1924)/бутіти

by Борис Грінченко

◀ бутівка

Словарь української мови Борис Грінченко Б бутіти

буткол ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Буті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.