Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бутіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бутіти
Берлін: Українське слово, 1924

Буті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.