Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/буханець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буханець
Берлін: Українське слово, 1924

Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.