Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бухтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бухтіти
Берлін: Українське слово, 1924

Бухті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.