Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/буцик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буцик
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́цик, ка, м. Родъ лепешки, жареной въ маслѣ. Шейк. Напече книшів, пиріжків, буциків. Г. Барв. 130.