Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бучно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бучно
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́чно, нар. Роскошно, богато, шумно. Гучно, бучно, а в п'яти зімно. Ном. № 11197. Бучно з проводом ховали попівну. НВолынск. у. Ум. Бучне́нько.