Словарь української мови (1924)/бучок

by Борис Грінченко

◀ бучно

Словарь української мови Борис Грінченко Б бучок

бучулька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бучо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. I. 229. 2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Полт. у. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. Макс. 3) Небольшой улей. (Черниг.). Левч. 168. Ум. Буче́чок.