Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/буявіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буявіти
Берлін: Українське слово, 1924

Буя́віти, вію, єш, гл. = Буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. I. 96).