Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/буяк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буяк
Берлін: Українське слово, 1924

Буя́к, ка́, м. 1) = Байрак. Встрѣчено только въ одномъ мѣстѣ, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = Бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. I. 96. 3) мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.