Словарь української мови (1924)/біб
| ◀ бі | Словарь української мови Б біб |
бібка ▶ |
|
Біб, бо́бу, м. 1) Раст. Бобъ, Vicia faba L. Чуб. V. 1157. 2) Да́ти бо́бу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш „пробу!“ [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633. Взяв до́брого бо́бу. Былъ сильно побитъ. Чуб. II. 524. Дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бо́бичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.