Словарь української мови (1924)/бігунець

by Борис Грінченко

◀ бігун

Словарь української мови Борис Грінченко Б бігунець

бігунка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бігуне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ бігун. 2) Дитя, уже начинающее бѣгать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. I. 116. 3) Родъ вышивки. Славяносерб. у. Ум. Бігунчик.