Словарь української мови (1924)/бідкання
| ◀ бідка | Словарь української мови Б бідкання |
бідкатися ▶ |
|
Бі́дкання, ня, с. 1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде. Чуб. II. 398. 2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. I. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. I. 123.