Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бідня

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бідня
Берлін: Українське слово, 1924

Бідня́, ня́ти, с. Бѣдняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. I. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду біднє за рученьку, біднє не веде сі. Шух. I. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. I. 201. Біднята. Бѣдные люди. Вх. Уг. 227.