Словарь української мови (1924)/білий
| ◀ білизнина | Словарь української мови Б білий |
білик ▶ |
|
Бі́лий, а, е. 1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84. 2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. Нп. Взяв білу сорочку. Драг. 4. 3) Бі́лий світ. Міръ Божій, бѣлый свѣтъ. Хведір умер, сама осталась на білому світі. Нуди́ти бі́лим світом. Томиться, тосковать. Не співає: як сирота білим світом нудить. Шевч. 4) Бі́лий день. Полный разсвѣтъ. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі. 5) Бі́лий ти́ждень. Страстная недѣля. Чуб. III. 13. Маркев. 4. 6) Бі́ла че́лядь. Женскій полъ. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. I. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. I. 109. 7) Бі́ла рядовина́. См. Рядовина 1. Вас. 168. 8) По бі́лому співати. Пѣть по церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що́ співають. Новомоск. у. 9) Бі́ла біля́ва. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном. 10) Біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біленький, білесенький.