Словарь української мови (1924)/білитися

by Борис Грінченко

◀ білити

Словарь української мови Борис Грінченко Б білитися

білиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Бѣлиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убѣляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082.