Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/білозірка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
білозірка
Берлін: Українське слово, 1924

Білозі́рка, ки, ж. 1) Красавица, милая. 2) Одинъ изъ видовъ крымской соли. Сумск. у. Ум. Білозірочка. Моя панночко, моя дівочко, моя непорочная білозірочко. Мет. 122. Какъ эпитетъ перепелки: Тут була перепілочка.... тут була білозірочка. Чуб. III. 64.