Словарь української мови (1924)/білявий

by Борис Грінченко

◀ біля

Словарь української мови Борис Грінченко Б білявий

білявина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біля́вий, а, е. Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.