Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/білявий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
білявий
Берлін: Українське слово, 1924

Біля́вий, а, е. Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.