Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вавцір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вавцір
Берлін: Українське слово, 1924

Вавці́р, ра, вавча́р, ра, м. Кличка стараго кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ). Фр. Пр. 134.