Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вайлуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вайлуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.