Словарь української мови (1924)/вайлуватий
| ◀ вайлом | Словарь української мови В вайлуватий |
вайлюка ▶ |
|
Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.
| ◀ вайлом | Словарь української мови Борис Грінченко В вайлуватий |
вайлюка ▶ |
|
Словарь української мови — В
вайлуватий
Борис Грінченко
1924
Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.