Словарь української мови (1924)/ватаг
| ◀ вата | Словарь української мови В ватаг |
ватага ▶ |
|
Вата́г, га, м. 1) = Ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. Н. 30. 2) Старшій надъ пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. I. 189.