Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/веліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
веліти
Берлін: Українське слово, 1924

Велі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. Не велі́ти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.