Словарь української мови (1924)/верещати

by Борис Грінченко

◀ верещання

Словарь української мови Борис Грінченко В верещати

верея ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Рѣзко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Нп. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.