Словарь української мови (1924)/верчик

by Борис Грінченко

◀ верч

Словарь української мови Борис Грінченко В верчик

верша ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бубликъ.