Словарь української мови (1924)/верч
Зовнішній вигляд
◀ верцадло | Словарь української мови В верч |
верчик ▶ |
|
Верч, ча, м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости́ на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.