Словарь української мови (1924)/вигрібати

by Борис Грінченко

◀ вигризати

Словарь української мови Борис Грінченко В вигрібати

вигрівати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вигріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́гребти, бу, беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою.... ямку. Грин. II. 143. Нащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.