Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вигрібати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вигрібати
Берлін: Українське слово, 1924

Вигріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́гребти, бу, беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою.... ямку. Грин. II. 143. Нащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.