Словарь української мови (1924)/викладати
| ◀ викладання | Словарь української мови В викладати |
викладний ▶ |
|
Виклада́ти, даю, єш, сов. в. ви́класти, ду, деш, гл. 1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629. 2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. I. 309. 3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Нп. 4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. III. 430. 5) Излагать, изложить. От я й викладаю все теє небозі. МВ. II. 21. 6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650. 7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. Ном. № 13066. 8) = Валашити, вивалашати. 9) Смі́шки си (собі) з ко́го виклада́ти. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать. Вх. Лем. 397.