Словарь української мови (1924)/викупляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
викупляти
Берлін: Українське слово, 1924

Викупля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́купити, плю, пиш, гл. 1) Выкупа́ть, выкупить. Сорочку викупив, а сукман заставив. Ном. № 10658. Викупа́ти пояси́. Свадебный обрядъ, совершаемый новобрачною во вторникъ: давать подарокъ (платокъ) и угощеніе водкой дружко́ві и піддру́жому, которые сидятъ въ это время на подушкахъ. Мил. 125. 2) Заплативъ деньги, брать, взять сдѣланную по заказу работу. Г. Барв. 505. 3) Искуплять, искупить.