Словарь української мови (1924)/вилітати

by Борис Грінченко

◀ вилітання

Словарь української мови Борис Грінченко В вилітати

вилітувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́летіти, лечу, тиш, гл. 1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Ном. № 309. Вилітали запорожці на лан жито жати. Шевч. 61. 2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку. Грин. II. 20.