Словарь української мови (1924)/виправляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виправляти
Берлін: Українське слово, 1924

Виправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́правити, влю, виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. I. 133. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. I. 37. 5) — дочку́. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шку́ру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.