Словарь української мови (1924)/виправлятися

by Борис Грінченко

◀ виправляти

Словарь української мови Борис Грінченко В виправлятися

випрасувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́правитися, влюся, вишся, гл. 1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198. 2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165. 3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатериносл. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176. 4) Отправляться, отправиться.