Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/випручувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випручувати
Берлін: Українське слово, 1924

Випру́чувати, чую, єш, сов. в. ви́пручати, чаю, єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.