Словарь української мови (1924)/випручуватися

by Борис Грінченко

◀ випручувати

Словарь української мови Борис Грінченко В випручуватися

випрягати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Випру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́пручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (изъ рукъ, лапъ кого-либо). Випручавсь од того чорта, що мене ніс. Стор. МПр. 48.