Словарь української мови (1924)/випрягати

by Борис Грінченко

◀ випручуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В випрягати

випрягатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.