Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/випрягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випрягати
Берлін: Українське слово, 1924

Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.