Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/випірати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випірати
Берлін: Українське слово, 1924

Випіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́перти, пру, преш, гл. 1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух. Ном. № 8110. 2) Вытѣснять, вытѣснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Мир. Пов. I. 172. Я думав, що з його й душу випре сю ніч. Міусск. окр.