Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виринати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виринати
Берлін: Українське слово, 1924

Вирина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́рнути, ну, неш, гл. Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вирнеш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (объ источникѣ). Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода. Мет. 147.