Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вирубати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вирубати
Берлін: Українське слово, 1924

Вируба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́рубати, баю, єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів. 4) Ля́хом вируба́ти. Говорить по-польски, (объ украинцѣ). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає. Нп.