Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виручати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виручати
Берлін: Українське слово, 1924

Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.