Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виряжати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виряжати
Берлін: Українське слово, 1924

Виряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. ви́рядити, жу, диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Царь виряжає військо на війну.