Словарь української мови (1924)/вирій
| ◀ вирізуватися | Словарь української мови В вирій |
вирікати ▶ |
|
Ви́рій, рію, м. Теплыя страны, куда птицы улетаютъ на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю. Стор. МПр. 167. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла. Мет. 211.