Словарь української мови (1924)/вирікати

by Борис Грінченко

◀ вирій

Словарь української мови Борис Грінченко В вирікати

вирікатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́ректи, речу, чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Ном. № 10744. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: „Віддам“. Г. Барв. 461.