Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висмик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висмик
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́смик, ку, м. Возвышеніе на дорогѣ. Не хочу багацько набірать, а то буде мені до Богуслава три висмики, то важко на коні. Каневск. у. Ум. Ви́смичок.